Попелі Мотря, Василь та Стефанія, Лещинська Гелена

Вдова Мотря Попель із сином Василем та невісткою Стефанією мешкала в м. Борислав, що в південно-західній частині Східної Галичини на території сучасної Львівської області. Разом із сусідкою-полькою Геленою Лещинською Попелі рятували місцевих євреїв під час Голокосту.

У 1939 р. в м. Борислав налічувалося близько 12,5 тис. осіб єврейської національності. Утім, дуже важко встановити точну кількість євреїв, які пережили війну: цифра варіюється між 250 і 800 особами. Загалом там відбулось як мінімум шість основних акцій знищення євреїв. Частину жертв було розстріляно в місті або навколишніх лісах, зокрема в Броницькому лісі біля м. Дрогобич, решту – вивезено до таборів смерті Белжець і Аушвіц, де більшість із них загинула.

Під час першої з акцій 27–28 листопада 1941 р. нацисти заарештували близько 800 непрацездатних євреїв – інвалідів та старих людей, – яких розстріляли поблизу нафтової вишки. Другу, наймасовішу акцію, було проведено 6–8 жовтня 1942 р., коли близько 5 тис. осіб, переважно жінок і дітей, відправили до табору смерті Белжець. 23–24 жовтня 1942 р. відбулася третя акція, під час якої понад 1 тис. осіб вивезли, а вже на початку листопада почалася чергова облава, що тривала майже місяць. Упійманих євреїв, переважно дружин та дітей робітників оборонної промисловості (Rüstungsjuden), тримали в місцевому кінотеатрі «Колізей», де морили голодом, а потім відправили до того ж таки Белжеця. Останнім масовим актом винищення єврейського населення м. Борислав була ліквідація гетто 25 травня – 2 червня 1943 р., коли розстріляли близько 700 осіб, зокрема представників єврейської служби порядку.

Бориславській родині Ліпманів пощастило уникнути розстрілу в 1942 р. завдяки допомозі українців та поляків. Спочатку Аврама й Етку із сином Юзефом прихистила у своїй оселі Гелена Лещинська. Дні облав запам’ятались обом родинам – щоб подолати страх Гелена з двома своїми дітьми виконувала церковні піснеспіви.

Після ліквідації гетто, в надії, що облави закінчилися, Ліпмани спробували переховуватись у господарських будівлях на своєму колишньому подвір’ї. Але небезпека не минула, тож вони попросили прихистку в сусідки Мотрі Попель та її сина. Українська родина опікувалася ними до кінця гітлерівської окупації м. Борислав.

У 2003 р. Яд Вашем визнав Гелену Лещинську й Мотрю, Василя та Стефанію Попелів Праведниками народів світу.